Люда та Сергій мешкають в Лондоні. Дякуючи пандемії, ми мали змогу насолоджуватись процесом підготовки їх весілля майже півтора роки. І далі зрозумієте чому 🤍
З першої зустрічі було відчуття, що ми знайомі вже тисячу років, все складалось максимально легко, зрозуміло та невимушено, а в реконструції подій взагалі вкотре усвідомлюємо, що ніяк інашке і бути не могло, кожна зустріч — невипадкова.
Це історія про справжні родинні ціноності, про тактовний авантюризм, українську щирість, сильний характер, партнерство, тендітність, вразливість та красу життя.
Коли сімейна шана — це наречена в супроводі мами, а попереду бабусі в ролях flower girls, адже саме ці люди чекали на весілля своїх улюблених онук найдовше.
Коли найважливіше за кадром: вони говорили обітниці не в мікрофон, лишивши їх заздалегіть на папері, адже знали, що в моменті вже бракуватиме слів. Занадто важливий.
Коли друзі дійсно поруч: і якщо церемонія, то лише від друга Миколи, тому що жоден ведучий не здатний так відчути цей момент. І розкрити його.
Коли бути поруч — це піклуватись: одне про одного і про кожного присутнього до найменших дрібниць. На велкам стенді ми написали «ми так раді, що ви тут». І ми усі дійсно були раді.
Коли любити — це надихати: вони влаштували одне одному весільні сюрпризи, але навіть уявити не могли, що вони цим доведуть і себе, і усіх оточуючих до сліз, до дуже щасливих сліз.
Люда знала, що Сергій любить гумор, тому вирішила йому подарувати SDE ролик з трансляцією в фіналі вечору, в кінці якого його один з його улюблених акторів звернувся до Сергія з екрану в своєму сценічному образі повідомленнями, в якому, зокрема, говорив, що вже нарешті час подарувати Люді собаку, яку їм лендлорди не дозволяли мати в Лондоні.
Але вона і уявити не могла, що після її сюрпризу на екрані одразу з’явиться скріншот повідомлення від лендлордів, що їм таки дозволять мати маленького песика. Хоча ще зовсім нещодавно це видавалось неможливим. І це вже був сюрприз від Сергія, в якому ми трошечки зіграли свою роль :)
Кожного разу, коло ми бачимо Вінні (називаємо його весільною дитинкою) в нашій стрічки новин, ми знову переносимось в той день, знову безмежно щасливі, вдячні та натхненні.
Фото далі — лише маленька частина великої історії, історії ще одного покоління Мотовиловець, але яке це велике щастя бачити такі історії в реальному житті.
